Останнім часом жителі міста та району скаржаться на те, що до їхніх господарств навідуються непрохані хвостаті руді гості – лиси, які душать птицю, наносять покуси домашнім тваринам.

Лисиця – один з найпоширеніших видів хутрових звірів на просторах нашої неосяжної Батьківщини, і один з головних об’єктів полювання.

Полювання на лисицю захоплююче особливо з гончими та норними собаками. Лисиці риють нори, де живуть переважно під час виведення і догляду за молодняком та відпочивають у холодні та дощові дні. Сезон парування у лисиць починається з середини січня і триває до кінця лютого. Вагітність лисиці триває 52-56 днів у виводку від 3-6 до 12 лисенят. Вже в другій половині травня малеча починає вилазити з нір, але перші 3-4 місяці життя тримається поблизу нори і в харчуванні залежать від батьків. Живляться лисиці різноманітною тваринною і рослинною їжею, не гребуючи падлом. Цей звір, знищуючи мишоподібних гризунів, є корисним для сільського господарства, але водночас може бути шкідливим як основний (з точки зору ветеринарної служби) розповсюджувач сказу та хижак, який знищує частину поголів’я зайців та водоплавних птахів.

Можливо Ви знаєте, що рудих лисиць іще називають вогнівками? Полюючи на мишей, вогнівки виконують захоплюючий танок. Спочатку підстрибують, далі крутяться на одному місці, а потім б’ють лапами по землі, намагаючись вигнати гризуна з нори. Загалом же — це дуже допитливі тварини, які люблять дізнаватися щось новеньке. Саме тому їх доволі часто можна побачити неподалік від людських поселень.

Неймовірні факти про лисиць:

  • №1 — фермери деяких країн приручають їх, щоб ті рятували угіддя від гризунів.
  • №2 — лисиці бояться котів.
Цей звір, знищуючи мишоподібних гризунів, є корисним для сільського господарства, проте, якими б симпатичними Вам не здавалися лисиці, варто пам’ятати: вони є розносниками небезпечних хвороб, зокрема сказу. Якщо ви побачите лисицю, яка не боїться Вас і сміливо йде вам назустріч – тікайте від неї, залізьте на дерево або відженіть палицею. Здорова лисиця боїться людини, а вірус сказу “вимикає” цю реакцію. Укус такої лисиці є смертельно небезпечним. Зі сказом у лисиць борються шляхом щеплень. Принаду, оброблену вакциною проти сказу, розкидають у тих місцях, де її з’їдять лисиці. Це, звісно, не вирішує проблему повністю, але зменшує небезпеку.

Лікування сказу повинне проводитися відразу після можливого контакту з хворою твариною. Чим раніше укушена людина звернеться в клініку за лікуванням, тим краще, тому що після появи клінічних симптомів врятувати хворих вже не вдається.
Головний спеціаліст Шепетівського РУ ГУ ДПСС в Хмельницькій області В.Савіцький